Опубліковано СОЗТ 21 травня 2026 року

Світова організація здоров’я тварин (СОЗТ) наголошує, що свинець є потужним і стійким нейротоксином, який становить значну, але запобіжну загрозу для здоров'я диких тварин, людей та довкілля. Оскільки безпечного рівня впливу свинцю не існує, подальше використання свинцевих боєприпасів під час полювання викликає серйозну стурбованість з приводу біорізноманіття та здоров'я людей.

Ризики для дикої фауни та здоров’я людей

Численні наукові дані свідчать про те, що використані свинцеві боєприпаси є основною причиною смертності диких тварин. Водоплавні й наземні птахи часто страждають від гострого чи хронічного первинного отруєння після проковтування використаних свинцевих дробин, які вони плутають із піском чи кормом. Крім того, вторинне отруєння трапляється у хижих та падальщиків — ссавців і птахів, таких як орли та грифи, — що поїдають уламки свинцю з туш впольованих тварин.

Свинцеві боєприпаси також становлять загрозу для здоров’я людей. Свинцеві дробини й кулі, що летять з великою швидкістю, часто розпадаються на мікроскопічні частинки під час удару, що здатні забруднити м’ясо дичини, призначене для споживання людьми. Таке забруднення є особливо небезпечним оскільки спричиняє нервово-психічні розлади у дітей та загрожує здоров’ю вагітних жінок.

Рішення в рамках концепції «Єдиного підходу до здоров’я»

Безпечні, ефективні та еквівалентні за балістичними характеристиками нетоксичні альтернативи, такі як сталь, мідь, вісмут і вольфрам, вже широко доступні та стають дедалі конкурентоспроможнішими за ціною. Перехід на ці матеріали є перевіреним рішенням, що дозволяє продовжувати полювання, одночасно зупиняючи накопичення токсичного елемента в ґрунтах, водно-болотних угіддях й довкіллі в цілому. Уникнення впливу свинцю та забруднення довкілля є основним компонентом «Єдиного підходу до здоров’я», необхідним для забезпечення здоров’я тварин, людей й екосистем.

СОЗТ заохочує й підтримує такі ініціативи своїх учасників та міжнародних партнерів:

• Заходи, що відповідають зобов’язанням у світі, встановленим у Резолюції 11.15 (Rev. COP15) Конвенції про види, що мігрують (CMS) та Рамковій угоді з біорізноманіття у світі Куньмін-Монреаль (Ціль 7), спрямовані на зменшення забруднення до рівнів, що не шкодять функціонуванню екосистем.
• Державні й міжнародні заходи, включаючи чітке законодавство з визначеними термінами, що надають пріоритет систематичному виведенню з обігу свинцевих боєприпасів для полювання.
• Співпраця з виробниками боєприпасів та партнерами для забезпечення широкої доступності й прийнятної ціни нетоксичних альтернатив для мисливської спільноти.
• Співпраця з мисливськими асоціаціями, природоохоронними групами, менеджерами дикої фауни та органами охорони здоров'я з метою підвищення обізнаності щодо ризиків, пов'язаних зі свинцем, й розумного використання нетоксичних боєприпасів.
• Постійні дослідження щодо соціальних й екологічних переваг переходу на нетоксичні боєприпаси, а також інтеграція моніторингу рівня свинцю в державні програми нагляду за здоров'ям дикої фауни для відстеження прогресу.

Опубліковано СОЗТ 2 березня 2026 року

Цього року у День дикої фауни у світі СОЗТ відзначає виняткову функціональність і красу зелені, що нас оточує. Рослини й рослинність – це не просто фон для решти людства: вони підтримують життя на Землі. Але, як і тварини й люди, вони зазнають впливу подій, що змінюють світ, включаючи кліматичну кризу та інші види діяльності людства. Це робить нагальним для практиків «Єдиного підходу до здоров'я» завдання передбачити та забезпечити майбутнє, в якому взаємозалежність екосистем посилюється завдяки зміні мислення, екологічним стратегіям та новим зусиллям про забезпечення здоров'я всіх людей.

Захист рослин під водою

Рослини оточують нас всюди, навіть у місцях, які ми не бачимо і не відчуваємо щодня. Просто подумайте про яскраву екосистему рослин, що проживають під водою. Водні рослини відіграють важливу роль у підтримці здоров'я водних екосистем, включаючи водних тварин і дику фауну. Вони забезпечують надійні джерела харчування, виробництво кисню, поліпшення якості води й створення середовища існування для широкого спектра риб і диких тварин. Вони навіть пропонують безпечні місця для різних видів, надаючи притулок рибам і безхребетним.

Ця тісна взаємозалежність підкреслює, наскільки важливе значення має здоров'я водних угруповань рослин для підтримки стійких популяцій водних тварин. І виживання цих неоціненних рослинних ресурсів у дикій фауні набуває вирішального значення. Але такий симбіоз означає також, що водні види здатні легко постраждати від постійної проблеми токсичності, що впливає на рослини. Щоразу, коли виникають опади, біологічний склад рослин здатний фактично змінюватися. Деякі види тоді легко уражаються нейротоксином, що продукують водорості. Серед найбільш вразливих видів — риби, водні безхребетні, такі як равлики й зоопланктон. Цікаво, що певні підводні рослини здатні зазнавати впливу сільськогосподарських стоків.

Багато з цих цінних підводних рослин стикаються з подальшими загрозами через руйнування середовища існування, надмірний вилов риби, зміни клімату й нерегульовану чи незаконну торгівлю. Підвищення обізнаності, посилення регулювання та забезпечення сталого вилову й торгівлі стали важливими напрямками діяльності. «Збереження водних рослин є пріоритетом у світі. Це також є потужним нагадуванням про те, що нам потрібно дотримуватися «Єдиного підходу до здоров'я», оскільки нам відомо, що здоров'я рослин є одним зі стовпів цілісності екосистем», – зазначив д-р Мванса Сонге, учасник робочої групи СОЗТ з питань дикої фауни. «Все варто розглядати як єдину систему. Для учасників політичної сфери стало надзвичайно важливим взяти на себе ініціативу та застосовувати цілісний підхід. Це єдиний спосіб запобігти загрозам та пом'якшити їх у джерелі».

Токсична спадщина: як отруєння свинцем загрожує здоров'ю людей у світі

Зміни погоди – не єдиний фактор, що загрожує здоров'ю рослин. Існує ще одне явище, що загрожує здоров'ю й екології рослин: отруєння свинцем. Забруднення свинцем, спричинене переважно потраплянням свинцю з боєприпасів та рибальських снастей в організм, може мати катастрофічні наслідки для ланцюга «рослини - дика фауна».

Висока щільність свинцю зробила його найпопулярнішим боєприпасом впродовж століть, попри його токсичності. Вплив проковтування свинцевих куль і отруєння ними диких тварин спостерігається з XIX століття. Коли рослини ростуть на забрудненому ґрунті, наприклад, поблизу стрільбищ чи в місцях, де мисливці вистрілюють велику кількість дробу, вони накопичують високі концентрації свинцю у своїх тканинах. Цей вплив важких металів спричиняє уповільнення росту. Дослідження важливих сільськогосподарських кормових культур, таких як Festuca arundinacea, Trifolium pratense та Medicago sativa, показали, що висота пагонів зменшується на 30 %, а коріння стає коротшим. Фотосинтетичні пігменти також зменшуються, що погіршує життєздатність, а свинець переходить по харчовому ланцюгу — від рослин до травоїдних тварин, а потім до хижаків — створюючи ризик поширення токсинів в екології. Забруднення свинцем ґрунтів, відкладень та рослинності на стрільбищі та в прилеглих наземних і водних екосистемах, створюють два шляхи впливу на тварин і людей. По-перше, важкі метали здатні поглинатися рослинами, що використовуються для споживання людьми, а також травоїдними тваринами, від яких отримують молоко і м'ясо, а по-друге, худоба здатна безпосередньо проковтувати свинцеві дробинки чи фрагменти куль, отруюючи організм та забруднюючи молоко, м'ясо і яйця.

Щороку мільйони птахів гинуть від отруєння після проковтування свинцевого дробу, помилково приймаючи його за харчові продукти чи пісок, що використовується в їх шлунках для подрібнення корму. Такі падальщики, як орли та грифи, є видами, що найчастіше зникають, бо гинуть по світу від свинцевого дробу чи від осколків куль, що залишаються в підстреленій дичині. Ці птахи ненавмисно ковтають осколки зі здобиччю та падлом, з наступним їх розчиненням сильною шлунковою кислотою, та всмоктуванням в кров. Ссавці, що харчуються падлом, також піддаються впливу свинцевого дробу чи осколків від куль і здатні отруїтися, але смертність серед птахів значно вища через рівень їх впливу та унікальну систему травлення птахів.

Отруєння свинцем також спричиняє низку сублетальних наслідків – порушується здатність птахів літати, спричиняючи зіткнення з об'єктами інфраструктури, такими як кабелі електроживлення, й ослаблення імунної системи диких видів.

Ми маємо дбати про здоров'я комплексно, адже людина з ослабленою імунною системою піддається набагато більшому ризику зараження інфекційними хворобами. У часи безпрецедентної панзоотії Грипу птахів високопатогенного нам не потрібні все менш стійкі популяції диких тварин, не лише заради них самих, але й через ризики для інших секторів.

Д-р Рут Кромі, науковий співробітник WWT.

Окрім токсичної спадщини, спричиненої забрудненням ґрунтів десятками тисяч тонн свинцевих боєприпасів, що випускаються щороку, та шкоди, заподіяної дикій фауні й худобі, люди також перебувають під загрозою.

Це дійсно проблема «Єдиного підходу до здоров'я». З огляду на те що свинець впливає майже на всі системи організму людини, надходження такої високотоксичної речовини до їжі є надзвичайно небезпечним.

Д-р Рут Кромі, науковий співробітник WWT.

«Потужний шкідливий вплив свинцю на розвиток мозку добре вивчений. Можливо, мисливці не бояться підвищеного ризику розвитку гіпертонії та ниркових хвороб, але, годуючи своїх дітей м'ясом дичини, застреленої свинцем, вони піддають їх серйозному ризику нервових ушкоджень», — додає Кромі. Для інших покупців м'яса дичини відсутність нормативних максимальних рівнів свинцю залишає споживачів беззахисними й в регуляторній невизначеності.

Попри відомі ризики, розв'язання цих проблем виявилося складним через поєднання культурних факторів та опору з боку промисловості. Нетоксичні альтернативи існують, але без регулювання, яке б закріпило їх використання, зміни відбуваються надто повільно. Кромі вважає, що в майбутньому ми будемо озиратися назад і дивуватися, чому ми не запобігли використанню свинцевих боєприпасів раніше, але все ще сподівається, що політики будуть дотримуватися доказів, визнають переваги «Єдиного підходу до здоров'я», що можна отримати використовуючи нетоксичні замінники, поставивши захист здоров'я на перше місце. Поряд з регулюванням, існують потреби в подальших дослідженнях і розробках, а також у покращеному доступі до альтернатив, що поважають наші спільні екосистеми, особливо в недостатньо забезпечених районах, а також у ресурсах, що допоможуть мисливцям перейти на інструменти без свинцю. Це також призведе до суттєвого зниження смертності диких тварин та пов'язаних з цим переваг для добробуту, що матиме лише позитивний вплив на здоров'я людей.

Від фармацевтичних засобів, що просочуються у водойми, до ветеринарних лікарських засобів, що порушують екосистеми, та важких металів, що отруюють тварин по світу, Світова організація здоров’я тварин (СОЗТ) визнає виклики, з якими стикається дика фауна та наша взаємопов'язана екосистема. Проте рішення можливі завдяки «Єдиному підходу до здоров'я». Управління цими серйозними ризиками для здоров'я у світі не може здійснюватися ізольовано або лише одну сферу. Цей підхід виходить за межі окремих захворювань і потребує повної співпраці сфер охорони здоров'я тварин, людей, рослин та довкілля. З огляду на це, СОЗТ продовжує надавати свій досвід у сфері здоров'я та добробуту тварин різноманітним, вкрай необхідним багатовідомчим партнерствам.

Опубліковано СОЗТ 23 січня 2026 року

Коли дикі тварини й домашні тварини мешкають в одному середовищі, зростає ймовірність передачі збудників між ними. Це особливо актуально у випадку транскордонних хвороб тварин (ТХТ), таких як Чума свиней африканська (ЧСА), Грип птахів високопатогенний (ГПВП) та Ящур, що продовжують поширюватися по світу, впливаючи на здоров'я тварин та засоби до існування людей, які залежать від них.

Розуміння взаємодії між дикими й домашніми тваринами (ВДДТ) — фізичних просторів, де взаємодіють дикі й домашні тварини — та визначення заходів, що здатні зменшити передачу хвороб тварин при ВДДТ, мають вирішальне значення для полегшення тягаря хвороб для тварин, людей та економіки.

В рамках своєї місії щодо захисту здоров'я тварин у світі Світова організація здоров’я тварин (СОЗТ) опублікувала новий ресурс: «Зменшення ризику передачі хвороб на стику між дикими й домашніми тваринами для сприяння безпечній торгівлі: практичний посібник для ветеринарних служб». Ці рекомендації надають ветеринарним службам чіткі, адаптовані рекомендації, що допоможуть їм розробляти ефективні, контекстуально адаптовані заходи для усунення ризиків хвороб тварин на стику між дикими й домашніми тваринами.

Характеристики хвороби, такі як здатність збудника виживати в довкіллі; прямий, непрямий чи опосередкований шлях передачі; а також рівень захворюваності й смертності відіграють важливу роль у ВДДТ. Але це не єдині фактори. Індекси поширення хвороб тварин також різняться залежно від регіону, системи ведення сільського господарства, видів диких тварин й екологічних факторів.

Ці взаємодії самі по собі є динамічними й значною мірою залежать від клімату, середовища існування тварин й діяльності людей. Взаємодія всіх цих елементів здатна створити складні шляхи поширення збудників між дикими й домашніми тваринами й навпаки.

Домашні та дикі тварини мають схожі потреби: корми, вода й укриття. Якщо ці ресурси легко знайти, наприклад, на фермах, а не в довкіллі, то вони здатні стати осередками передачі хвороб тварин. Або, якщо людські поселення наближаються до цих ресурсів, ймовірність взаємодії між дикими тваринами й людьми зростає, що створює умови для поширення хвороб тварин та зоонозних інфекцій.

Картування ризиків ВДДТ до спалаху хвороби здатне захистити здоров'я тварин й під час спалаху

Картування та розуміння характеристик зон нагляду за ВДДТ може значно підвищити оцінювання ветеринарних фахівців, здатності хвороб тварин до поширення. Це передбачає розуміння цільової хвороби тварин та сценаріїв її поширення.

Однак, це не прості завдання. Відмінності в знаннях про хвороби тварин між країнами здатні стати перешкодою для точного врахування всіх характеристик спалаху, як і неточні чи низькоякісні дані.

Однак наявність добре продуманого плану заходів для конкретної ферми, спрямованого на зменшення взаємодії між дикими й домашніми тваринами, здатне значно знизити ризик передачі хвороб тварин при ВДДТ. Ці плани заходів можуть включати такі заходи, як покращення обладнання, переміщення місць водопою чи годівниць, а також зменшення привабливості ресурсів ферми для диких тварин.

Поділ заходів на такі категорії, як «пріоритетні» й «альтернативні» чи «загальні» та «специфічні», допомагає перетворити оцінювання ризику на практичні, реалістичні рішення на фермі. Пріоритетні заходи можуть зосереджуватися на заходах з найбільшим потенціалом для зниження ризику від ВДДТ, шляхом прямих чи структурних втручань, тоді як альтернативні заходи забезпечують реалістичний другий варіант, коли обмеження, такі як дозволи або доцільність, ускладнюють застосування пріоритетних заходів. Загальні заходи можуть встановити базовий рівень біозахисту за допомогою широких управлінських практик, що впливають на всю ферму, тоді як конкретні заходи спрямовані на чітко визначені точки ризику, такі як ділянки чи місця водопою.

Разом ці відмінності дозволяють розробляти плани заходів для конкретних ферм та збалансовувати ефективність з реальними проблемами впровадження, з якими стикаються як ветеринарні служби, так і виробники.

Біозахист як інвестиція

Коли йдеться про управління ризиком на територіях взаємодії між дикими й домашніми тваринами, біозахист слід розглядати як інвестицію, а не як додаткові витрати. Біозахист, за умови правильного впровадження, відіграє важливу роль у запобіганні спалахам хвороб тварин, лікування яких може бути дуже дорогим, ще до їх виникнення. Тож, навіть якщо існують початкові витрати на покращення сільськогосподарських угідь, наприклад, вони є незначними у порівнянні із витратами на лікування, виробничими втратами й вибракування.

Зменшення ризику при взаємодії між дикими й домашніми тваринами не є універсальним рішенням. Транскордонні хвороби тварин, такі як ЧСА, ГПВП та Ящур, є складними по-своєму і потребують рішень, адаптованих як до конкретних характеристик хвороби, так і до контексту кожної країни. Країни мають застосовувати принцип «не нашкодь», щоб забезпечити екологічну стійкість та соціальну прийнятність впроваджених рішень. Ці керівні принципи допомагають країнам розробляти їх власні програми зі зменшення ризиків, що відображають місцеві реалії й можливості. Коригуючи втручання, країни можуть ефективніше захищати здоров'я тварин і торгівлю.

«Зменшення ризику передачі хвороб на стику між дикими й домашніми тваринами для сприяння безпечній торгівлі: практичний посібник для ветеринарних служб» надає ветеринарним службам інструменти, необхідні для створення індивідуальних, ефективних заходів при взаємодії між дикими й домашніми тваринами. Інвестиції у зменшення ризику передачі хвороб тварин при взаємодії між дикими й домашніми тваринами здатні створити безпечніше й стабільніше майбутнє як для тварин, так і людей.

Ви ознайомились?

Зменшення ризику передачі хвороб на стику між дикими й домашніми тваринами для сприяння безпечній торгівлі

15.12.2025
Д-р Крістіан Гортазар, Хоакін Вісенте, Урсула Хефле

Ці рекомендації призначені для ветеринарних служб з метою сприяння безпечній торгівлі. Для їх ефективного впровадження необхідні знання у сфері ветеринарних наук, зокрема в епізоотології відповідних інфекцій. Знання екології диких тварин також є перевагою. Ветеринарні служби мають глибоко розуміти цільовий сценарій ВДДТ, різні методи ведення сільського господарства й основні шляхи ризику занесення й поширення інфекцій.

Хвороби диких тварин — Звіт СОЗТ про стан — 2025-2

08.12.2025

Здоров'я диких тварин