Опублікован
о СОЗТ 23 січня 2026 року
Коли дикі тварини й домашні тварини мешкають в одному середовищі, зростає ймовірність передачі збудників між ними. Це особливо актуально у випадку транскордонних хвороб тварин (ТХТ), таких як Чума свиней африканська (ЧСА), Грип птахів високопатогенний (ГПВП) та Ящур, що продовжують поширюватися по світу, впливаючи на здоров'я тварин та засоби до існування людей, які залежать від них.
Розуміння взаємодії між дикими й домашніми тваринами (ВДДТ) — фізичних просторів, де взаємодіють дикі й домашні тварини — та визначення заходів, що здатні зменшити передачу хвороб тварин при ВДДТ, мають вирішальне значення для полегшення тягаря хвороб для тварин, людей та економіки.
В рамках своєї місії щодо захисту здоров'я тварин у світі Світова організація здоров’я тварин (СОЗТ) опублікувала новий ресурс: «Зменшення ризику передачі хвороб на стику між дикими й домашніми тваринами для сприяння безпечній торгівлі: практичний посібник для ветеринарних служб». Ці рекомендації надають ветеринарним службам чіткі, адаптовані рекомендації, що допоможуть їм розробляти ефективні, контекстуально адаптовані заходи для усунення ризиків хвороб тварин на стику між дикими й домашніми тваринами.
Характеристики хвороби, такі як здатність збудника виживати в довкіллі; прямий, непрямий чи опосередкований шлях передачі; а також рівень захворюваності й смертності відіграють важливу роль у ВДДТ. Але це не єдині фактори. Індекси поширення хвороб тварин також різняться залежно від регіону, системи ведення сільського господарства, видів диких тварин й екологічних факторів.
Ці взаємодії самі по собі є динамічними й значною мірою залежать від клімату, середовища існування тварин й діяльності людей. Взаємодія всіх цих елементів здатна створити складні шляхи поширення збудників між дикими й домашніми тваринами й навпаки.
Домашні та дикі тварини мають схожі потреби: корми, вода й укриття. Якщо ці ресурси легко знайти, наприклад, на фермах, а не в довкіллі, то вони здатні стати осередками передачі хвороб тварин. Або, якщо людські поселення наближаються до цих ресурсів, ймовірність взаємодії між дикими тваринами й людьми зростає, що створює умови для поширення хвороб тварин та зоонозних інфекцій.
Картування ризиків ВДДТ до спалаху хвороби здатне захистити здоров'я тварин й під час спалаху
Картування та розуміння характеристик зон нагляду за ВДДТ може значно підвищити оцінювання ветеринарних фахівців, здатності хвороб тварин до поширення. Це передбачає розуміння цільової хвороби тварин та сценаріїв її поширення.
Однак, це не прості завдання. Відмінності в знаннях про хвороби тварин між країнами здатні стати перешкодою для точного врахування всіх характеристик спалаху, як і неточні чи низькоякісні дані.
Однак наявність добре продуманого плану заходів для конкретної ферми, спрямованого на зменшення взаємодії між дикими й домашніми тваринами, здатне значно знизити ризик передачі хвороб тварин при ВДДТ. Ці плани заходів можуть включати такі заходи, як покращення обладнання, переміщення місць водопою чи годівниць, а також зменшення привабливості ресурсів ферми для диких тварин.
Поділ заходів на такі категорії, як «пріоритетні» й «альтернативні» чи «загальні» та «специфічні», допомагає перетворити оцінювання ризику на практичні, реалістичні рішення на фермі. Пріоритетні заходи можуть зосереджуватися на заходах з найбільшим потенціалом для зниження ризику від ВДДТ, шляхом прямих чи структурних втручань, тоді як альтернативні заходи забезпечують реалістичний другий варіант, коли обмеження, такі як дозволи або доцільність, ускладнюють застосування пріоритетних заходів. Загальні заходи можуть встановити базовий рівень біозахисту за допомогою широких управлінських практик, що впливають на всю ферму, тоді як конкретні заходи спрямовані на чітко визначені точки ризику, такі як ділянки чи місця водопою.
Разом ці відмінності дозволяють розробляти плани заходів для конкретних ферм та збалансовувати ефективність з реальними проблемами впровадження, з якими стикаються як ветеринарні служби, так і виробники.
Біозахист як інвестиція
Коли йдеться про управління ризиком на територіях взаємодії між дикими й домашніми тваринами, біозахист слід розглядати як інвестицію, а не як додаткові витрати. Біозахист, за умови правильного впровадження, відіграє важливу роль у запобіганні спалахам хвороб тварин, лікування яких може бути дуже дорогим, ще до їх виникнення. Тож, навіть якщо існують початкові витрати на покращення сільськогосподарських угідь, наприклад, вони є незначними у порівнянні із витратами на лікування, виробничими втратами й вибракування.
Зменшення ризику при взаємодії між дикими й домашніми тваринами не є універсальним рішенням. Транскордонні хвороби тварин, такі як ЧСА, ГПВП та Ящур, є складними по-своєму і потребують рішень, адаптованих як до конкретних характеристик хвороби, так і до контексту кожної країни. Країни мають застосовувати принцип «не нашкодь», щоб забезпечити екологічну стійкість та соціальну прийнятність впроваджених рішень. Ці керівні принципи допомагають країнам розробляти їх власні програми зі зменшення ризиків, що відображають місцеві реалії й можливості. Коригуючи втручання, країни можуть ефективніше захищати здоров'я тварин і торгівлю.
«Зменшення ризику передачі хвороб на стику між дикими й домашніми тваринами для сприяння безпечній торгівлі: практичний посібник для ветеринарних служб» надає ветеринарним службам інструменти, необхідні для створення індивідуальних, ефективних заходів при взаємодії між дикими й домашніми тваринами. Інвестиції у зменшення ризику передачі хвороб тварин при взаємодії між дикими й домашніми тваринами здатні створити безпечніше й стабільніше майбутнє як для тварин, так і людей.
Ви ознайомились?
Зменшення ризику передачі хвороб на стику між дикими й домашніми тваринами для сприяння безпечній торгівлі
15.12.2025
Д-р Крістіан Гортазар, Хоакін Вісенте, Урсула Хефле
Ці рекомендації призначені для ветеринарних служб з метою сприяння безпечній торгівлі. Для їх ефективного впровадження необхідні знання у сфері ветеринарних наук, зокрема в епізоотології відповідних інфекцій. Знання екології диких тварин також є перевагою. Ветеринарні служби мають глибоко розуміти цільовий сценарій ВДДТ, різні методи ведення сільського господарства й основні шляхи ризику занесення й поширення інфекцій.
Хвороби диких тварин — Звіт СОЗТ про стан — 2025-2
08.12.2025